Історія Сицилії довжиною в тисячоріччя

Опубликовано:

2011-08-08

Важко сказати, скільки тисячоріч дійсно нараховує історія Сицилії, тому що перші люди тут з’явилися мінімум 30 тисяч років тому, і з тих пор корінне населення шляхом еволюції й змішання з іншими народами, які регулярно перемінялися на острові, прийшло до того дружелюбного етносу, з яким ми можемо познайомитися, побувавши на острові.

Кожна сторінка, кожна віха, що несе в собі історія Сицилії, має речовинні підтвердження, які можна знайти на острові у великій кількості в різних його регіонах. Причому ознайомитися із цими визначними пам’ятками можна будь-якому туристові, а не тільки відомому археологові. Але почнемо один по одному, із самого початку.

Історія Сицилії, як населеного людьми острова, бере початок десь в 30-5 тисячоріччях до нашої ери. Підтвердженням існування доісторичних людей на цій території є наскальні малюнки. Подивитися на них можна, перебуваючи неподалік гори Пеллегріно. Там, у печерах дотепер зберігся наскальний живопис, датуємий саме цим древнім періодом. У той час як і в інших місцях планети, люди займалися збиранням і полюванням.

У містах Сіракузи, Наро, Кастеллуча й Панталика були зроблені знахідки, що відносяться до бронзового віку. Вони свідчать про те, що в 20-18 століттях до нашої ери на острів прийшли індоєвропейці, які змішалися з корінним населенням острова. Їхній прихід ознаменував перехід, що зробила історія Сицилії в бронзове століття.

Уже в 15-14 столітті до нашої ери племена, що скоряли Сицилію змінилися. На зміну індоєвропейцям  прийшли эліми й сікули. Саме завдяки сікулам на Сицилії стали широко використовувати в сільському господарстві коней і пристосування з міді, що привело до розвитку землеробства на цих родючих ґрунтах.

Наступним народом, що прийшов на Сицилію в 1200-1000 роках до нашої ери, стали фінікійці. Завдяки їм на острові з’являються міста, що процвітають дотепер. Мова, звичайно ж, іде про Палермо, Моціа й Солунто.

Перебування фінікійців на острові пробуло досить довго, доти, поки в 753-м року до нашої ери на острів не прийшли греки середземномор’я. Новий народ заснував на Сицилії колоніальні міста Сіракузи, Катання, Джела, Агрідженто за період з 734 по 582 рік. Легко догадатися, що ці колонії дуже швидко перетворилися в процвітаючі міста, якимись вони є дотепер.

Наступні кілька сторіч стали для Сицилії періодом воєн і тиранів. Особливо нелегко було в Сіракузах, де тирани змінювались один одним протягом століть. Однак у результаті Першої Пунічної війни в підсумку весь острів став римської провінції. Відбулося це в 264-м року до н.е. Справедливості заради, варто відзначити, що Сіракузи провінцією не стали, тому що до початку війни уклали з римлянами союзний договір. Але після Другої пунічної війни й Сіракузи також відійшли римлянам.

З початком нашої ери історія Сицилії повна періодичних змін народів, що володіють островом. Деякі з них, на зразок варварів, що прийшли на острів в 5-м столітті, займалися винятково грабежем. Деякі, на зразок арабів, що прийшли в 9-му столітті, насаджують на острові ісламську культуру.

У хронологічному порядку народи перемінялися в такий спосіб (роки зазначені вже нашої ери): варвари (440 р.), візантійці (535 р.), араби (827 р.), нормани (1060 р.), свеви (1194 р.), анжуйска династія (1270 р.), арагонска династія (1282 р.), іспанці (1409 р.), австрійці (1713 р.), бурбони (1734 р.), італійське королівство (1860 р.), статус автономії в складі Італії (1946 р.).

Як видно, історія Сицилії – це черги послідовної зміни десятків різних правителів. Кожний народ, що завойовував острів, додавав у нього щось своє. І треба віддати належне, жителі Сицилії тремтливо зберігають кожну сторінку своєї історії, не намагаючись її переписати або змінити. Завдяки такому відношенню пам’ятники різних епох можна знайти в багатьох містах острова.